Part 1
Part 2
Part 3
Independence Day: We wrote history and we write it again
Afghans celebrate August 28 to mark the anniversary of the return of independence from Britain. One hundred and one years ago, the free people of Afghanistan declared their independence on the same day as Massoud after the proud forces once again defeated the world's largest empire. The British first invaded Afghan territory in 1839 and were defeated in 1842. The British Empire tested the zeal of the Afghans for the second time between 1880 and 1878, and this time failed against the warlike people of this frontier. The British invaded Afghanistan for the third time on May 6, 1919, and on August 19 of that year suffered their third humiliating defeat in this glorious land. This time, the Afghan Lions regained their independence in just 75 days.
From the point of view of historians, the British monarchy has been the largest empire in human history. In 1913, about 412 million people, who made up 23% of the world's population, lived in the dominion of this western empire, and in 1920, about 35 million square kilometers of land were in the empire. British colonies now exist in the world geography in the form of 53 independent countries and the current population of these countries is approximately three billion people.
At the time the British ruled India, India had a population of over 300 million and current Afghanistan was at least six part of India, but the British ruled India for one hundred and ninety years, one hundred years informally and then for 90 years officially, but the Afghans with a population of less than ten million, many times embarrassed the British. The British were not expelled from India after almost two centuries, but first dismembered India and then left India for other reasons without any armed rebellion. They had accustomed the Indian people to slavery so much that even today, after independence, they accepted a British "Lord Mount Betton" to rule their newly free country. Surprisingly, he served as viceroy of the British Empire in India on behalf of the Queen of England before the independence of India, and was the white and black owner of India. Britain's Queen Elizabeth II is now officially the queen of fifteen countries, formerly British colonies, including Australia and Canada. Scholars have rightly said, "If an ethnic group remains a slave for a long time and mentally submits to slavery, it will never be released, the heaviest chain can be broken, but the temperament and smell of slavery can not be eliminated."
It was not only India that spent many years in slavery and servitude to vampire colonizers, but every nation once trapped in chains of exploitation waited tens of years or even centuries for the dawn of freedom, and several generations of slaves. But in the last two centuries, Afghanistan has been attacked many times by the British, Soviet and American empires, and especially in the last four decades, it has not had a moment of peace, but the golden history of Afghanistan shows that there is no the smell of slavery in the nature of the noble children of this region. Yes, Afghanistan is a ditch for tyrannical empires. Whenever the proud empires tested the zeal and courage of the Afghans, they lost their name and reputation, became disgraced, and finally disintegrated. The British Empire, in whose territory the sun did not set, set in the land of the Afghans and changed from the Great British monarchy to Little Britain. The Soviet Empire, which dreamed of colonizing India and Pakistan through Afghanistan, became so entangled in the land of the Afghan free that it lost fifteen other colonies. The United States, which has been talking about conquering the sun and the moon, is today struggling to get rid of the vortex of Afghanistan and admitting its heavy and disgraceful defeat. The masculine resistance of Afghans has promised freedom and emancipation for all the subjugated peoples of the world.
For the past 18 years, Afghans have been celebrating the day of the return of independence from Britain while fighting for the return of independence from the United States. They save the dear country from the fence of exploitation and colonization with tireless and continuous explorations and sacrifices. Yes, those Afghans who have sat in the arms of colonial America and sold their reputations for a few days for dollars and seats are also celebrating Independence Day, but the fact is that their celebration is not to restore independence from Britain but to return. Britain is in Afghanistan. Their glorification is not for the freedom of religion and homeland, but their joy and striving is for liberation from the borders of religion and homeland. That is why Hamid Karzai presented the Ghazi Amanullah Khan Medal to the Commander-in-Chief of NATO in 2006 and then in 2008 he proudly presented the medal to then-US President George W. Bush. Ashraf Ghani and Abdullah also enthusiastically place the medal on the chests of the US ambassador "Cunningham" and that is why a prostitute named "Ariana Saeed" announces that she is planning a dance and music program on 28 August. They are celebrated.
Today, the goldsmiths of colonialism are trying to deceive the Afghans with nonsense. They say: look, we also have an office, we also hold elections, we elect a president, we have a cabinet, we have ministries, departments and embassies, we have an army and a police, we have a passport, and so on. So how come we are not free?
But how beautifully the famous Russian writer Tolstoy wrote: "If prisoners are given the right to choose a prison guard in prison, it does not mean that they are free". Officials of the Kabul mercenary regime from the day of its creation until today at every step and every message they have made clear to the Afghans and the people of the world how free they are, these mercenaries have sold themselves to their masters and want them to always stand by them and never leave Afghanistan. But the truth is that the Indian scholar PV Chakrati writes in his book: “I asked Lord Clement Attlee, who was then elected British Prime Minister: Why did you leave India when there was no such disturbance that forced him to flee India? Lord Attlee mentioned the Indian Navy, which we could no longer trust.”
Yes, if Britain feared its own forces two centuries ago, how can the United States today rely on yesterday's mercenary army and police?
God willing, the day is not far when the free and dignified people of Afghanistan will celebrate the return of independence from the current occupiers. The Afghans continue their historic resistance under the leadership of the Islamic Emirate until the complete expulsion of the occupying forces and the implementation of the system of the refined Muhammad - peace be upon him - with full courage and bravery and will never deviate from the proud path of resistance and departure. It is to be. Martyrdom, injury, captivity and migration have always been an honor for Afghans, not a disgrace. The day will come when the endless sacrifices and tireless sacrifices of Afghans will bring freedom.
In the hope of abundance, redness and eternal pride of dear Afghans.
Text in Ukrainian:
День Незалежності: Ми писали історію і пишемо її знову
Афганці відзначають 28 серпня, щоб згадати річницю повернення незалежності з-під влади Британії. Сто один рік тому вільний народ Афганістану оголосив про свою незалежність в той самий день, що і Масуд, після того як горді сили розгромили найбільшу світову імперію. Британці вперше вторглися на територію Афганістану в 1839 році і були розбиті в 1842 році. Британська імперія вдруге випробувала завзяття афганців між 1880 та 1878 роками, і цього разу вона теж зазнала поразки проти войовничих людей цієї землі. Англійці втретє вторглися в Афганістан 6 травня 1919 року, а 19 серпня того ж року зазнали своєї третьої принизливої поразки на цій славній землі. Цього разу афганські леви відновили незалежність лише за 75 днів.
З погляду істориків Британська монархія була найбільшою імперією в історії людства. У 1913 під пануванням цієї західної імперії перебувало близько 412 мільйонів людей, що становило 23% населення планети, а в 1920 імперія простягалася на майже 35 мільйонів квадратних кілометрів. Британські колонії зараз представлені в світовій географії у формі 53 незалежних країн, а чисельність населення цих країн становить приблизно три мільярди людей.
У той час, коли британці правили Індією, населення Індії складало понад 300 мільйонів, а теперішній Афганістан складав щонайменше шосту частину тодішньої Індії, але англійці правили Індією сто дев'яносто років, сто років неофіційно і протягом 90 років офіційно, але афганці з населенням менше десяти мільйонів багато разів бентежили англійців. Британців вигнали з Індії майже через два століття, але спочатку розчленовували Індію, а потім з інших причин покинули Індію без будь-якого збройного спротиву. Вони настільки призвичаїли народ Індії до рабства, що нинішня Індія, навіть після здобуття незалежності, прийняла британського «лорда Маунтбеттена», щоб він керував їхньою новою вільною країною. Дивно, але він обіймав посаду віце-короля Британської імперії в Індії від імені королеви Англії до незалежності Індії, був білим і чорним власником Індії. Британська королева Єлизавета II офіційно є королевою п'ятнадцяти країн, колишніх британських колоній, включаючи Австралію та Канаду. Ісламські вчені справедливо кажуть: «Якщо народ тривалий час залишається рабом і подумки піддається рабству, він ніколи не буде звільненим, бо навіть найважчий ланцюг може бути розірваним, але темперамент і запах рабства неможливо усунути».
Не тільки Індія провела багато років у рабстві та сервітуті перед колонізаторами-вампірами, але кожен народ, що потрапив у пастку до ланцюгів експлуатації, мав чекати десятки років чи навіть століть на зірки свободи, коли кілька поколінь перебували в рабстві. Але в останні два століття Афганістан багато разів зазнавав нападу з боку Британської, Радянської та Американської імперій, і особливо за останні чотири десятиліття не минуло жодної миті у спокої, але яскрава немов золото історія Афганістану показує, що у природі шляхетних дітей цього краю немає запаху і темпераменту рабства. Так, Афганістан – бездонний рів для тиранічних імперій. Щоразу, коли горді імперії випробовували завзяття та мужність афганців, вони втрачали ім'я, репутацію та нарешті розпадалися. Британська імперія, на території якої не сідало сонце, знайшла свій захід в землі афганців і змінилася з великої Британської монархії на маленьку Британію. Радянська імперія, яка мріяла колонізувати Індію та Пакистан через Афганістан, настільки заплуталася у вільній афганській землі, що втратила п'ятнадцять своїх інших колоній. Сполучені Штати, які вже говорили про завоювання Сонця і Місяця, сьогодні борються за те, щоб позбутися вихору Афганістану і визнати свою важку і ганебну поразку. Мужній опір афганців обіцяє свободу та емансипацію для всіх підкорених народів світу.
Останні 18 років афганці святкували день повернення незалежності від Британії, воюючи за повернення незалежності від Сполучених Штатів. Вони рятують дорогу країну від кайданів експлуатації та колонізації невтомними та безперервними працями та жертвами. Так, ті афганці, які сиділи в обіймах колоніальної Америки і продавали свою репутацію протягом багатьох днів за долари та місця, також святкують День незалежності, але реальність полягає в тому, що їх святкування полягає не у відновленні незалежності від Британії, а в поверненні. Великобританія знаходиться в Афганістані. Їхні привітання - не за свободу віросповідання та батьківщини, а за їхні прагнення до свободи від меж релігії та батьківщини. Ось чому Хамід Карзай вручив медаль «Газі Амануллахана» головному командувачеві НАТО у 2006, а потім у 2008 він гордо вручив медаль тодішньому президенту США Джорджу Бушу. Ашраф Гані та Абдулла також захоплено розміщують цю медаль на грудях американського посла «Каннінгема», і тому повія на ім'я «Аріана Саїд» оголошує, що планує танцювальну та музичну програму 28 серпня. Вони святкують.
Сьогодні наймити колоніалізму намагаються обдурити афганців дурницями. Вони кажуть: подивіться, у нас також є адміністрація, ми також проводимо вибори, ми обираємо президента, у нас є кабінет, у нас є міністерства, відомства та посольства, у нас є армія і поліція, у нас є паспорти тощо. То як же ми не вільні?
Але як прекрасно написав відомий російський письменник Толстой: «Якщо в'язням надано право вибору тюремного наглядача у в’язниці, це не означає, що вони вільні». Чиновники кабульського найманського режиму з дня його створення до сьогодні, на кожному кроці і кожним своїм словом і обіцянкою, давали зрозуміти афганцям та людям світу, наскільки вони вільні, але при цьому ці найманці лише продали себе господарям і хотіли, щоб ті завжди стояли біля них і ніколи не залишали Афганістан. Але правда полягає в тому, що індійський учений П. В. Чакраті пише у своїй книзі: «я запитав лорда Клімента Атлі, який тоді був обраний прем'єр-міністром Великої Британії: чому ви покинули Індію, коли не було жодного занепокоєння, яке примусило б вас тікати з Індії? Лорд Атлі згадав про індійський флот, якому вони більше не могли довіряти».
Так само, якщо Британія побоювалася власних сил два століття тому, як сьогодні США можуть розраховувати на армію та поліцію з вчорашніх найманців?
Дасть Бог, недалеким є той день, коли вільні та гідні люди Афганістану відзначатимуть повернення незалежності від нинішніх окупантів. Афганці продовжують свій історичний опір під керівництвом Ісламського Емірату до повного вигнання окупаційних сил та впровадження системи досконалого Мухаммеда - мир йому - з повною сміливістю та хоробрістю і ніколи не відступлять від гордого шляху опору та відходу. Так є і буде. Мучеництво, поранення, неволя та міграція завжди були честю для афганців, а не ганьбою. Настане день, коли нескінченні жертви та невтомна праця жертви афганців принесуть плоди свободи.
У надії на процвітання, благополуччя та вічну гідність дорогих афганців.
