Як не дивно, таких зображень небагато, хоча деякі з них широко розповсюджені і популярні в різних середовищах, їх можна побачити в міцях торгівлі іконами, в вуличних ходах, та й багато де іще. Але справді розповсюдженими, мабуть, можуть вважатися лише сім, і деякі з них явно популярніші за інші.
Таку популярність досить важко оцінити, особливо знаходячись поза колом, яке цікавиться подібними зображенням, проте деяке уявлення можна скласти за такими ознаками, як часте вживання в інтернеті, наявність ікони у продажу в церковних крамницях, онлайн-аукціонах, присутність на фотографіях з вуличних подій, а також наявність варіацій. Таким чином навряд чи отримаєш точні дані, але можна вирізнити явно популярні зображення, і спробувати знайти їх відмінність від тих, що “не злетіли”.
В хронологічному порядку:
1.
1990-і
Ця ікона, наприклад, згадується в статті дослідника сакрального живопису з італійського універстету Ca’ Foscari в Венеції, - йому запропонували купити це зображення на Ізмайлівському ринку Москви в середині 1990-х: “Схоже, твір здавався побудованим згідно канону в найбільш традиційній формі російського іконопису: строго фронтальний поясний портрет, але дещо дивний. Святий ніби красувався, замість хреста мав орден, ряд радянських нагород і з обличчям, що називається, ієратичним. То був Сталін.” *
З тексту неясно, чи був тоді німб тоді заміщений радянським гербом, але в інтернеті “ікона” відома саме в цьому вигляді, з двоглавим орлом і гербами радянських республік частіше, ніж без них. Зустрічається також версія з написом “Святий Праведний Великий Йосиф”. Але інакше, як в цифровому вигляді зображення наразі не відоме.
* Stalin come soggetto di icone. Gianfranco Giraudo (Università Ca’ Foscari Venezia, Italia)
2.
2008 рік
Ескіз, виконаний невідомими іконописцями на замовлення, раптово, Петербурзького відділення КПРФ, умовою замовлення було дотримання всіх вимог канону.
Член ЦК организации "Коммунисты Петербурга и Ленинградской области", депутат Сланцевского Горсовета Виктор Перов сообщил, что неизвестные иконописцы Ленобласти уже разработали простые портреты с изображением святого Иосифа Сталина. ... "Я атеист - заявляет коммунист Перов, - но желание простых людей реабилитировать Сталина, при одновременном осуждении репрессий и иных негативных явлений, прекрасно понимаю. Если РПЦ канонизирует Сталина, мы поможем материально изготовлению и распространеию таких икон. Как это так, интересно, что Николай Второй - эта тряпка распутинская - причислен к лику святых, а великий Сталин, который и для РПЦ немало сделал, не причислен?! Чем он хуже Александра Невского? Почему игнорируется мнение прихожан?! Как депутат, я знаю настроение своих избирателей". *
Наскільки відомо, ікони за цим ескізом так і не були написані. Сам ескіз зустрічається лише в ілюстраціях до текстів відповідної тематики, переважно апологетами Сталіна.
Як не дивно, це зображення дуже популярне як серед дослідників Росії в Європі, так і серед журналістів, що пишуть на відповідну тематику; в самій же Росії в останні кілька років воно фактично забуте.
3.
2010 чи раніше.
Чи не найбільш популярне зображення, широко використовується і в реалі, - на дошках і в поліграфії, так і у вигляді ілюстрацій в інтернеті в усії можливих контекстах.
Списки цієї “ікони” неважко знайти на дошках оголошень, на аукціонах і в відповідних інтернет-магазинах, ми бачимо їх на стінах кабінетів і в руках у бабців на хресних ходах, причому з роками вона не забулася.
Цікаво, що один з найранніших спогадів про неї стосується культурно-мистецької акції в Києво-Печерській лаврі, коли арт-група А.К.Т на знак протесту проти тоталітарних тенденцій “по приколу” освятила цю ікону. Дошку вдалося освятити без всяких перепон. “Хоть нас, сначала, и не пускали в Киево-Печерскую Лавру, требуя денег, но Сталин послужил нам пропуском и мы проникли в церковную ограду бесплатно" – зауважив один з організаторів акції.*
* religion.in.ua: В Киево-Печерскую лавру художники принесли икону Сталина
4.
2011 чи раніше.
Зображення, відоме як в цифрових зображеннях, так і в поліграфічному виконанні, на деяких православних ресурсах підписане в alt – тегах як “казацкая икона”.
Але в більшості випадків вона використовується в тредах “Живого Журнала” як ілюстрації як відверто просталінських тем аж до теми “Смешньіе картинки”.
5.
2015 рік
Виготовлена з використанням сюжету “Богоматері державної” іконописцями з м. Рибінськ на замовлення Ізборського клубу і особисто А. Проханова*, і освячена.
Поза матеріалами самого клубу і ілюстративним матеріалом про відродження культу Сталіна в Росії відома мало, хоча існує меметичне фото цієї ікони, що стоїть на танку “Иосиф Сталин”.
* bbc.com: Икона со Сталиным на мемориале ВОВ: как так вышло?
6.
2015 або раніше
Це зображення можна вважати варіацією першого, з німбом, суміщеним з гербом СРСР – але тут Сталін спирається на меч, і традиційне тло часто заміщене червоним прапором.
Існує, мабуть, в найбільшому числі варіацій, дуже часте на аватарах в соцмережах, а також в поліграфічному виконанні на фотографіях мітингів і ходів – на постерах, паперах і навіть кульках, але, мабуть, ніколи не на дошках.
Також згадується як популярна заставка для смартфонів і мобілок.
7.
2020 або раніше
Зустрічається як ілюстрація в блогах (як сталіністських, так і антисталіністьких) з 2020 року, згадується як популярна заставка для телефонів.
В “не-цифровому” вигляді, мабуть, ніколи не існувало і не має варіацій.
Таким чином, дійсно популярними можуть вважатися лише зображення 1, 3 і 6.
Всі три – однофігурні композиції, дуже прості адаптації зображення Сталіна і радянської символіки до виду недорогої синодальної ікони межі XIX – XX століть. Саме такі “бабусині” ікони масово збереглися в сільських будинках і в закутках міських квартир.
Саме таке поєднання здається “кінцевому спострігачеві” органічним і інтуїтивно вірним, а багатофігурність і апеляція до більш складних стилів іконографії – зайвою і непотрібною. Образ радянського вождя даким чином, і “синодизується”, і навіть “візантизується”, вписуючиь в ряд знайомих з дитинства образів святих.
Це може свідчити про явище, яке Вамік Волкан називав “Time collaps” – коли події, які відбувалися кілька сотень тому, сприймаються так само, як сучасні, і навпаки. Волкан вживав це, наприклад, в відношенні до битви на Косовому полі у сербів, які апелювали до результатів битви так, як ніби вона відбувалась вчора. В нашому випадку візуальні реалії радянського часу (який застали або самі шанувальники ікон, або їх батьки), приймаються в тому ж релігійно-міфорогічному ключі, як і часи перших християн.
