Тим часом на Дикому Заході відбувались цікавіші процеси. Наприклад, Джері Фодор вже розробляв свою теорію модулярності розуму. Прихильники репрезентаційної теорії майже повністю розгромили прихильників асоціативної, а модулярна теорія досить переконливо полемічно атакувала конекціоністську. Значно раніше Ноам Хомськи своїми аргументами розгромив у тенісну суху біхейвіоризм у версії Скіннера. Так, той самий Хомськи, якого в нові часи знають переважно як радикального псевдо- політолога. В тому є привід для іронії і навіть сарказму, що розгромлена Хомськи теорія вербальної поведінки Скіннера багато в чому нагадувала пізнішу совітську мьіслєдєятєльность (тм).
В Україні практично не розвивалась когнітивна наука, як її розуміють в сучасному світовому контексті. Бо наші наукові авторитети за інерцією тримали равнєніє на московських (даже целуясь (с)). І мало хто з них читав фахову літературу англійською, французькою чи німецькою; знайомство із світовими трендами відбувалось переважно через російський фільтр. Лише той, кого кошерували в Москві, був вартий уваги. Хоча, звісно, з правила були винятки, і локальні спроби розвивати когнітивістику теж спостерігались.
Відповідне когнітивний науці місце посіло щедровитянство (а.к.а. методологія) у різних формах, що досі претендує на роль Теорії Всього. Хоча неможливість Теорії Всього математично доведена теоремою Гьоделя. Відповідно до цієї теореми, поведінкова наука не зникла; вона загалом успішно працює на своєму полі, іноді перетинаючись із когнітивною наукою, а іноді незалежно від неї. У нас же досі все, що не пояснюється через рефлекси, переважно пояснюється або через ментальність (тм), або через багатий внутрішній світ (тм). А згадки когнітивної науки редуковано до переліку через кому 20, 68 або 113 найбільш поширених когнітивних викривлень. Однак, щоб зрозуміти, як працюють когнітивні викривлення, треба спочатку розібратись, як в нормі працюють когнітивні процеси здорової людини.
Вчення Щедровицького та іже з ним доречно класифікувати як суб’єктивний ідеалізм. Відповідно до їхніх уявлень про світ, досить вживати правильні терміни для опису реальності, і ми тим самим виправимо світобудову. Наприклад,
- якщо ми почнемо міряти прискорення вільного падіння у (коломенських верстах), поділених на (епоху в квадраті), замість банальних (метрів) на (секунду в квадраті), в такий спосіб ми осягнемо ісконне прискорення вільного падіння, яке відрізняється від накинутого нам із Заходу.
- Щедровицький стверджував, що мислення існує лише в групі; це добре відповідає типовій для совітської науки зневазі до особистісного в людині та метафорі пізнього Маяковського – голос єдініцьі тоньше піска. Але суперечить прийнятому в західній теорії груп уявленню, що тиск групи часто заважає оцінити ситуацію, та ухвалити вірне рішення. Людина, яка може протистояти груповому тиску, захищаючи раціональну точку зору, в західній теорії груп вважається носієм конструктивної соціальної функції. А для методологів це той, кого треба вигнати з ганьбою, попередньо трохи побивши ногами, відібравши взуття і зрізавши гудзики на штанях. Отже, ідеалізм щедровитян хоч і субʼєктивний, однак при тому він виходить якимось безсубʼєктним.
Поки щедровитянин-московит (Сєргєйцев, трясця його матері) відкритим текстом закликає до геноциду українців, слабко еквівалентні Сєргєйцеву київські персонажі вчать свої фан-клуби тому, чого вони не вміють самі - правильному мисленню. Яке в їх версії підозріло нагадує Новоє мЬІшлєніє часів горбачовської перебудови. Отже, орієнтуймось на сучасну науку, а не на периферійних щедровитян, які заблукали у часі і просторі, і продовжують танцювати свою дискотеку 80х, з Ласковим Маєм і Модерн Токінг в кривому російському перекладі.
Хомськи зробив дещо важливе як когнітивіст, перед тим як пішов в антиамериканські балаболи на політичну тематику. Саме на тому грунтуються рештки його репутації інтелектуала. Фодор помер, але справа живе; зокрема його роботи слугували одним із джерел натхення для наукпопу Стівена Пінкера. Хоча Фодор критикував наукпоп Пінкера, і навіть відповів на книгу (Як працює розум) роботою (Розум так не працює). Свого часу я мав коротке листування з паном професором з приводу його роботи Modularity of Mind. І навіть (без особливого успіху) пропонував кільком видавництвам зробити переклад українською. Вважаю цю річ одною з ключових для сучасної когнітивної науки, хоча вона і не є світовим бестселлером (тм). До чого тут Шевченко? А він у нас всюди до чого. На правах Пророка...
Ось така виходить складність. З якою цілком можна працювати, замість балаболити без відкрито заявленої прагматичної мети.
