Серед біженських наративів * трапляються бува цікаві байки:
«Є, кажуть, в локальному австрійському мігрантському середовищі жіночка- сербка, яка заробляє домашнім перукарством, манікюром, прибиранням і т.п.. Живе вона в Австрії за умовами безвізу, тому має регулярно виїздити додому. От щойно вона поверталася через Угорщину і тепер дещо розповідає про тамтешню “ситуацію” зі своєї, звісно ж, точки зору. А ми ж пам’ятаємо, що перукарі, це як таксисти – безмежний резервуар всілякої густопсової фігні, або як каже міжнародна мудрість: хочеш дізнатися про найгіршу сторону міста, поговори з таксистом... Коротше, вона каже, що в Угорщині циркулюють чутки, що мовляв, незабаром українці згадають про “свої історичні землі” і підуть на них, але це, може, і не так страшно, бо хоча б Орбана допоможуть нарешті скинути. Водночас друзі з біженської громади Будапешту теж підтверджують, що і там є, хай би і які маргінальні, але вперті як будь-яка низова конспірологія, плітки про те, що орбанівський уряд догрався, і “українці під орудою британців готують антиурядовий заколот в Угорщині”…».
Шановна редакція Social Transformation Sentinel вважає, що коментувати низові наративи особливо конспірологічного штибу – методично доволі складна, дуже марудна і здебільшого марна справа, але хоче тим не менш зауважити, що сама поява такого роду пліток є принаймні ознакою того, що Україна почала визначати не лише порядок денний публічної європейської політики, але і т.зв. «політику кухонну». Здобули, як то кажуть…
Шановна редакція Social Transformation Sentinel вважає, що коментувати низові наративи особливо конспірологічного штибу – методично доволі складна, дуже марудна і здебільшого марна справа, але хоче тим не менш зауважити, що сама поява такого роду пліток є принаймні ознакою того, що Україна почала визначати не лише порядок денний публічної європейської політики, але і т.зв. «політику кухонну». Здобули, як то кажуть…
* Автор тексту наразі перебуває в Австрії
