В умовах гострих криз соціальні наративи можуть розпадатися на відокремлені повідомлення – чутки, які втім зберігають свій функціонал, в тому числі, віддзеркалюючи стан і напрям руху соціальної системи.
Зокрема, на тимчасово окупованих територіях Донбасу зараз циркулюють різноманітні чутки панічного характеру, схожі за своїм соціальним функціоналом на «страшилки», от наприклад, кажуть, не можна пити нову «казьонку», фабричну горілку, особливо російського виробництва, яка позначена патріотичними символами v та z, бо мовляв осліпнеш і помреш. І все це на тлі балачок про вже 45 тисяч вбитих місцевих мобілізованих логічним чином спричиняє розмови про "російський геноцид народів донбасу"…
А серед мобілізованих поширюються свої чутки, як от наприклад, байка про те, як один командир розкрадав був "гробові" виплати солдатів і на ці кошти відкрив похоронну агенцію на батьківщині десь в російській провінції. Історія, не позбавлена певної хтонічної витонченості, треба сказати: в розмовах розкажчики окремо наполягають, що безсовісний крадій заробляв фактично двічі – коли крав гроші загиблих солдатів, і коли заробляв на їхньому похованні.
Також цікавою є така собі ситуативна версія «драматік лавсторі»: кажуть, що штабні вписувати своїх фронтових коханців та коханок до списків тих, хто брав участь в бойових діях, щоб отримувати преміальні; родичі солдатів поскаржилися у військову прокуратуру, було призначено перевірку, і в ніч перед ревізією командири запросили своїх коханих до батальйонної лазні, напоїли їх до несвідомого стану, а потім всіх розстріляли за лазнею, - щоб позбутися свідків і приховати таким чином розтрати. Ця байка, найімовірніше, походить до солдатських байок часів «афганської» війни, коли історії про вбивства залучених до розкрадання армійського майна і коштів коханок були дуже поширеними серед воєнного контингенту.
А ще кажуть, що коли депортовані намагаються повернутися додому, то виявляють у своїх домівках окупантів, навіть з родинами. І ще добре, коли це якісь буряти, бо з ними ще можна домовитися. Бо якщо це кадирівці, то вони можуть пограбувати, побити, зґвалтувати чи навіть вбити і жодної ради тому нема… (такого шталту історії - про відбудову соціальних ієрархій в новозахоплених спільнотах в імперському середовищі, і які мають в окремих випадках фактичне підґрунтя, насправді циркулюють на окупованих територіях з 2014, і їхня активізація зараз є цілком прогнозованою).
Коротше кажучи, з активізацією бойових дій, тотальною мобілізацією, насильницькими депортаціями і колапсом інфраструктури наратив на окупованих територіях істотно хаотизувався, а дискурс еволюціонував в бік розуміння справжньої структури імперської «дружби народів» і «єдності»: місцеві починають розуміти яке місце і роль приготовано для них в стратегії «рускава міра», і яким сортом «рускіх» вони насправді є…
Також цікавою є така собі ситуативна версія «драматік лавсторі»: кажуть, що штабні вписувати своїх фронтових коханців та коханок до списків тих, хто брав участь в бойових діях, щоб отримувати преміальні; родичі солдатів поскаржилися у військову прокуратуру, було призначено перевірку, і в ніч перед ревізією командири запросили своїх коханих до батальйонної лазні, напоїли їх до несвідомого стану, а потім всіх розстріляли за лазнею, - щоб позбутися свідків і приховати таким чином розтрати. Ця байка, найімовірніше, походить до солдатських байок часів «афганської» війни, коли історії про вбивства залучених до розкрадання армійського майна і коштів коханок були дуже поширеними серед воєнного контингенту.
А ще кажуть, що коли депортовані намагаються повернутися додому, то виявляють у своїх домівках окупантів, навіть з родинами. І ще добре, коли це якісь буряти, бо з ними ще можна домовитися. Бо якщо це кадирівці, то вони можуть пограбувати, побити, зґвалтувати чи навіть вбити і жодної ради тому нема… (такого шталту історії - про відбудову соціальних ієрархій в новозахоплених спільнотах в імперському середовищі, і які мають в окремих випадках фактичне підґрунтя, насправді циркулюють на окупованих територіях з 2014, і їхня активізація зараз є цілком прогнозованою).
Коротше кажучи, з активізацією бойових дій, тотальною мобілізацією, насильницькими депортаціями і колапсом інфраструктури наратив на окупованих територіях істотно хаотизувався, а дискурс еволюціонував в бік розуміння справжньої структури імперської «дружби народів» і «єдності»: місцеві починають розуміти яке місце і роль приготовано для них в стратегії «рускава міра», і яким сортом «рускіх» вони насправді є…
