Антропологи давно зауважили, що уявлення про циклічність часу характерні головним чином для домодернових суспільств. А модернові суспільства перейшли до уявлення про лінійний час. В загальних рисах це вірно. Однак є ряд важливих нюансів. Головне – де в цій системі координат ми знаходимо український питомий таймінг? Де наш суб’єктивний годинник відстає, де він поспішає відносно середньоєвропейського, а де показує дещо настільки безвідносне до астрономічного часу, що важко збагнути і нам самим, і тим більш пояснити сусідам?
Почнемо з очевидного. Добовий цикл впливає на всіх, включно з тими, хто хотів би не помічати цього впливу. Зокрема, один із важливих циклів роботи головного мозку, що спостерігається в різних дослідженнях, становить 90 хвилин, і являє собою еволюційну адаптацію до добового циклу. Це вбудована властивість фізиології людини. Щодоби ми проживаємо 16 разів по півтори години; що відносно просто зауважити за нашою розумовою та фізичною активністю, її піками і спадами. Навіть підчас сну раз на 90 хвилин маємо швидку фазу, коли бачимо сновидіння.
Також маємо річний цикл, який очевидно впливає і на мисливців-збирачів, і на кочових скотарів, і на землеробів. Враховуємо фази Місяця, і маємо дещо приблизно схоже на сучасний календар. Наступне розумове зусилля конструює багаторічні цикли. Якщо ми можемо поділити рік на 12, то мабуть можемо його на 12 і помножити. Що відбувається в ближньому космосі з такою періодичністю? Цикл обертання Юпітера довкола Сонця. Отже, довіримось гармонії небесних сфер. Вона підкаже, коли треба посіяти жито, а коли перегнати вівці.
Лінійне уявлення про час передбачає, що в нас іноді з’являється дещо нове, чого раніше не було, і ми самі частково відповідаємо за його появу. Це нове зветься прогресом, і загалом воно корисне, хоча за прогрес кожного разу треба жертвувати часткою традиційного способу життя. Коли Хофстеде (1991) пише про поділ культур за ознакою короткотермінової – довготермінованої орієнтованості, він має на увазі, що всі респонденти дотримуються лінійної репрезентації, але мають різний горизонт планування. Бо початково дослідження стосувались працівників великих корпорацій в галузі ІТ, для яких лінійний прогрес є очевидною складовою реальності.
В модерновому суспільстві теж існують цикли. Цикл розробки продукту, або цикл виробництва. Він відрізняється тим, що його свідомо конструюють професіонали. Від них залежить і тривалість циклу, і кількість його повторень, і зміни в ході виконання процедури. Сільське господарство досі важливе. Однак за багаторічний цикл сівозміни відповідають вже не Озіріс і Сет, а головний агроном.
Метафорично, уявимо собі водяне колесо, яке обертається під тиском води. І річку, що крутить це колесо. Ось простий приклад, як циклічне поєднується з лінійним, і в поєданні дає придатну для вжитку технологію.
Ближче до України. Зараз
Коли я викладав психологію в КНУ, після розповіді про лінійний і циклічний час запропонував студентам начебто просте питання: до якої з двох категорій відносяться ваші уявлення? Можете сказати про себе особисто, а можете про більшість знайомих вам людей. Виявилось, що студентам важко про це говорити. Типове: Ну, мабуть лінійний. Але не зовсім. Маємо проблеми з лінійністю.
Одна дуже смілива дівчина написала залікову роботу на цю тему. Її основна думка полягала в тому, що в старі часи (СРСР) у нас було раціональне мислення і відповідне планування. Зокрема, так написав в своїй монографії Євген Головаха (1990). А в нові часи ми повернулись до традиційного таймінгу, і до уявлення про циклічність. Так, як про це писав… Юліус Евола (1934). Це 2010 рік, коли штучний інтелект ще не допомагав писати залікові роботи. Я вточнив, це була власна думка авторки, а не копіпейст з реферат.ру. Звідки вона взагалі дізналась про реліктового теоретика традиціоналізму? З російського перекладу Дугіна.
Із моїх нерепрезентативних досліджень на різних вибірках слідує, що більшість українців добре планують час на тиждень. Також маємо меншини за цією ознакою. Тактики, що планують лише на добу, але якось дотримуються плану. Стратеги, які мають горизонт планування на пару років. І люди з поламаним таймінгом, які взагалі не планують нічого, але якось рухаються, реагуючи на зовнішні стимули. Одні з них рухаються від поштовху легко, як повітряні кульки. Інші важко, як великі тюфяки. Кількісні дані інституту соціології НАНУ (Шульга, Ворона, 2009), дають схожу картину. Розподіл у відсотках міняється, а групи лишаються тими самими.
Те, що ми можемо зробити в межах свого обмеженого горизонту планування, в побуті позначається як зараз. Це позначення розширеного теперішнього часу, а не колекція безпосередніх відчуттів на дуже короткому проміжку. Зараз включає і щойно завершене, і процес, в якому ми перебуваємо, і те, до чого тільки збираємось взятись. Планування у мирний час, яке не вкладається в один тиждень, позначалось меметичним давайте вже після свят. За станом на 2024 рік замість того ми іноді маємо після війни. А що відбувалось раніше, позначається як до війни, за совітів, за царя Л.Д.Панька чи зовсім абстрактно, в старі часи. В старі часи поруч знаходилось поселення Трипільської культури. І в старі часи я мав кнопковий мобільник. Яким чином вибірка українців могла явити довготермінову орієнтованість за Хофстеде, для мене досі загадка.
Отже, типовий українець це гарний тактик, але поганий стратег, який не завжди вміє і має бажання грати в довгу. Перш ніж питати на співбесіді (ким ви себе бачите за 10 років?), будь ласка переконайтесь, що ви розмовляєте не з українцем. Спочатку пандемія, а потім війна, в середньому знизили здатність до планування навіть в тих, у кого вона була розвинена. Об’єктивно, стало більше чинників, які ми можемо врахувати лише як ймовірності. Працювати із ймовірнісними розподілами вміють менш ніж всі. Наші люди, які отримали типову шкільну освіту, добре як вміють чотири арифметичні дії з калькулятором.
А розробляти стратегії, придатні до застосування в реальному світі, все одно комусь треба. Інакше ми будемо заручниками чужих стратегій. Іноді це будуть стратегії опонентів, чи відвертих ворогів, а іноді – доброзичливих і позитивних людей, які точно знають, що буде краще для нас. Хоча в нас вони забули спитати...
Колапс часу. Всєгда.
Уявлення про циклічний і лінійний час, а також коротко- і довготермінову орієнтованість описують нормально функціонуючі спільноти. Але також в соціальній психології розглядається поширений варіант поламаного таймінгу, або ж колапс часу. Він виражається в тому, що події сучасності набувають стійкої асоціації з важливими подіями минулого. Спільнота фокусується на обраній травмі, наприклад, військовій поразці що сталась 100 років тому. Або 600 років, яка різниця. Головне – хтось зміг емоційно зачепити людей, свідомо чи напівсвідомо, накинути їм уявлення, що саме ця поразка визначає проблеми, які вони мають в теперішньому часі. Маємо спочатку невротичне ототожнення спільноти з учасниками давно минулої події. А потім надкомпенсаторну агресивну поведінку.
Вперше колапс часу дослідив Вамік Волкан на прикладі конфлікту між сербами і косоварами. Битва, на якій зафіксувались сторони, відбулась в 1448 році. З точки зору сербів, вони несправедливо втратили частину своєї історичної території, важливу для їхньої ідентичності. З точки зору косоварів, вони живуть у себе вдома. І 550+ років цілком достатньо, щоб вважати себе господарями цієї землі. Розгляд нюансів цього конфлікту виходить за межі нашої розвідки. Лише зауважимо, що косоварам загрожував геноцид з боку сербів, але вони зуміли відбитись і захистити свою незалежність.
Незалежність Косова визнала приблизно половина держав-членів ООН, в тому числі більшість держав-членів НАТО. Колективна травма сербів, скоріш за все, лишилась. Але поступово зменшився її вплив на події в реальному світі. Україна досі не визнала Косово, проводячи паралель із спробою проголошення держави в Криму. На нашу думку, ця паралель не є доречною.
Кримський рух початку 90х під проводом Мєшкова був однозначно спрямований на об’єднання з Росією, і значною мірою інспірований спецслужбами РФ. Росіянам в Криму загрожувала хіба що необхідність в мінімальному обсязі вивчити українську мову. Але багато хто без того обійшовся. Автономія Криму, що постала в якості компромісу між Україною і РФ, тимчасово послабила інтенсивність конфлікту. Але не призвела до його трансформації і встановлення позитивного миру.
Серед слів-маркерів часу, які вказують на належність речника до російської культури, варто згадати всегда, тобто завжди. Приклад, безпосередньо пов’язаний з Кримом. Розмова двох жінок середнього віку, старшої та молодшої, явно туристки. Мовою оригіналу: Русские в Крьіму жили всегда. Я в восьмидесятом году приехала из Воронежа. Тут ми спостерігаємо явну проблему з суб’єктивною оцінкою часу. 30 років = всегда. 300 років = всегда. Спробуйте пояснити цій мадам, що в Криму значно давніше поселились скіфи, потім давні греки, татари, готи і генуєзці. Що Кримське ханство існувало довше, ніж Російська імперія. І що московський князь за феодальним правом вважався данником кримського хана. Той самий Іван Грозний не лише був понятійно винний Гераям, але і періодично виплачував борг.
Коли я в 1994 чи 2013 році заходив в типову книгарню в Симферополі, там були лише книги російських видавництв. І серед них особливе почесне місце посідали псевдоісторичні розвідки, які обгрунтовували давність та важливість зв’язків з РФ. А також зовсім екзотичні розробки, які доводили, що готське князівсто Феодоро було утворене росіянами, або цар Мітрідат (чиє ім’я означало дар Мітри) насправді був православним. А потім зустрічався з локальним істориком, який мені розповідав про Неаполь Скіфський, перше добре документоване місто на території Симферополя. І з іншим істориком, який мені розповідав про кримськотатарський Ак’месджит. Але звісно, Симферополь заснований Єкатериною ІІ. Звичайним для неї способом переіменування старого міста.
Ближче до Московії. В захисному спецодязі.
Якщо певне суспільство претендувало на належність до сучасного світу, і користувалось переважно лінійним часом, а потім повернулось до циклічного, це може свідчити або про контрольований колективний регрес, або про деградацію, яка вийшла з-під контролю. Юрій Костюченко вважав це маркером антропологічної катастрофи. Яка вже трафила наших північних сусідів. Тому дослідження художніх творів старої Російської імперії, навіть дуже знакових, дає нам застаріле знання про сучасну РФ.
Архетип сучасного російського літератора, така собі модальна особистість, на яку трохи схожа значна їх частина, це не Толстоєвський, і не Пушкін з Лєрмонтовим. А Леонід Ілліч Брєжнєв, як він за допомогою когось із профі розкрився в книзі "Малая Зємля". Якщо ви хочете зрозуміти сучасну Росію, обов'язково прочитайте "Малую Зємлю". Дугін, Проханов, Прілєпін - то все його епігони, з невеликими стилістичними розбіжностями. Вважаю, що цю книгу треба навіть повернути в деякі курси зарубіжної літератури. Ну і що, що він це писав не сам? А наклади? А вплив на інтелектуальний дискурс і наративи? А колективна травма радянських школярів, які це читали в курсі російської літератури, на позакласному читанні українською, а дехто ще й "англійською" мовою?
Уявлення про циклічний час це важлива частина російського інтелектуального мейнстріму. Пасіонарність (тм) у Гумільова, "цикли" Кондратьєва в економіці, які суто математично не можуть бути циклами... і туди ж дорогий Леонід Ілліч, правдивий предтеча консервативної революції. Оці вічні пошуки Золотої Доби, які закінчуються знаходженням Залізної. Панове, інтелектуальна гра в циклічність часу заводить туди, звідки не повертаються. Такі уявлення, хоча самі по собі відносно безневинні, зустрічаються десь поруч із колективними психотичними розладами. Коли ціле селище міського типу починає грати в малоземельців та чекати на друге пришестя Брєжнєва.
Згадаймо паради автономій, які почали проголошувати свою, з одного боку, незалежність від колишньої союзної республики, а з іншого – явну орієнтацію на Москву, як Большую Зємлю. Крим в Україні, Трансністрія в Молдові, Абхазія і Південна Осетія в Грузії. А згодом – два маріонеткових утворення ОРДЛО від 2014. Чим не герої-малоземельці? Але є один важливий нюанс. СРСР воював проти реально існуючої нацистської держави. А рольовики-малоземельці нових часів боролись проти зручного віртуального опонента - солом’яного опудала українського, румунського і грузинського фашизму. Шоу переможців 1945 року у виконанні непричетних осіб виглядало просто огидно.
Таким чином, Л.І.Брєжнєв був не лише лідером епохи застою, але і предтечею прийдешньої консервативної революції. Голова КГБ СРСР Андропов на посаді генсєка навіть (невдало) спробував влаштувати щось подібне, формально не виходячи за рамки совітської ідеології. До речі, погоджуючись із тезою, що кожному віруючому воздасться відповідно до його віри, ми згадуємо про 600-річні цикли пасіонарності за Гумільовим. Рахуємо початок пасіонарного поштовху, що підняв Московію від правління князя Васілія ІІ а.к.а. Темний (1425), і пророкуємо кінець циклу. Далі шапка Мономаха протиправно міняє власника, для чого Москву відвідує В.Ф. Янукович. І починається наступний проект. Скоріш за все, цього разу в іншому місці, не переобтяженому символічною спадщиною попереднього...
Говорить Москва. Передаєм сигнали колапсованого часу. На Малой Зємлє 1943. Там чекають на візит політрука Брєжнєва. В Ізборському клубі 1511. Там готують новий Стоглавий Собор. В бункері Путіна 988. Полковник-узурпатор ходить в стилізованому царському вбранні і ототожнює себе з київським князем Володимиром Великим.
Література
- Hofstede, Geert. Cultures and Organizations: Software of the Mind, 1994. McGraw Hill; 3rd edition. May 24, 2010. ISBN-10 0071664181
- Головаха, Євген. Життєва перспектива та професійне самовизначення молоді. Київ, Наукова думка, 1988.
- Evola, Julius. Revolt Against the Modern World Hardcover. 1934 (1995 re-issue) ISBN-10 089281506X
- Українське суспільство. Стан та динаміка змін. Соціологічний моніторинг. За ред. В.Ворони, М.Шульги. Інститут Соціології НАНУ, 2013. ІSBN 978-966-02-6977-4
- Volkan, Vamik. Transgenerational Transmissions and Chosen Traumas: An Aspect of Large-Group Identity. Group Analysis 34 (1) : 79-97, March 2001, DOI:10.1177/05333160122077730
- Костюченко, Юрій, Пушкар, Віктор. «Пострадянський простір»: соціальна реальність чи політичне кліше? Social Transformation Sentinel, Vol 2, Issue 3-4, 21-35, 2021
https://stgroup.in.ua/index.php/en/sentinel/sentinel-journal/articles/volume-2-2021-issue3-4/post-soviet-space
