Недавно згадала, що існує ще один національний артефакт, за канонічність приготування якого ведуться безжальні суперечки, і інший варіант приготування якого вважається єретичним у колі опонентів. І це - вареник. Але так як суперечки щодо способу приготування вареників сугубо територіальні, і велися вони поза інтернетом, а то й до інтернету, то цей предмет не став таким відомим, як суперечки за правильний борщ.
Існує безліч начинок для вареників, декілька десятків. І деякі начинки досить екзотичні і характерні тільки для регіону, наприклад, вареники з рибою - для Одещини. Існує декілька способів защипування, вареники можуть відрізнятися формою - від класичного напівмісяця до форми пиріжка, чи трикутника, як в деяких районах Галичини. Але для приготування вареників використовують всього два види тіста - прісне (і такі вареники варять в окропі) і "східнє" (але не від слова Схід, а від слова "сходити"). Може бути на кисляку (кефірі) та соді (найчастіше), рідше - дріжджове. І такі вареники готують тільки на пару.
Ці два види вареників досить суттєво відрізняються зовнішньо. Вареники на пару великі і пухкі, схожі на пончики, але варені. Прісні вареники - просто як вареники.
Вареники на пару готують на Північному Сході України і частково в Центрі, з мого особистого досвіду - це Полтавщина і частина Київщини. Прісні і "пласкі" вареники готують на всій іншій території.
І саме цей спосіб приготування - на пару чи в окропі (разом з видом тіста) і є предметом суперечки щодо "канонічності".
На територіях, де готують вареники на пару, на пласкі прісні вареники дивляться зі зневагою - "хіба то вареник? Там і на зуб нема що взять"
В місцевості, де готують прісні вареники, вважають, що вареник на пару "якийсь не такий, як треба".
За моєї пам'яті одна знайома жінка, яка прийшла в невістки в наше село, приготувала вареники на пару. Їх майже ніхто не їв, а сам факт приготування був предметом пліток на тиждень серед місцевих бабів: "І сама вона якась не така, і вареники не по-людськи робить".
Ось такий ще один привід щодо суперечок на канонічність серед національних символів.
