Табуювання їжі як інструмент встановлення ієрархії

Табуювання їжі як інструмент встановлення ієрархії
…загалом, з антропологічної точки зору можна сказати, що соціокультурна складова кулінарних практик, притаманних кожній спільноті, спрямована на кілька цілком прагматичних цілей.
По-перше, це традиційна задача оптимізації ресурсів в умовах їхнього браку, управління харчуванням членів спільноти і оптимальна експлуатація середовища існування. По-друге, це відтворення культурних і соціальних нормативів. А по-третє, це закріплення певних комунікативних практик в усталених, навіть іноді замкнених групах.

Найяскравіше це можна побачити в найпримітивніших та в граничних спільнотах, наприклад, в кримінальному середовищі, зокрема, в підліткових зонах-«малолєтках», де конкуренція за ресурс і домінування є найгострішими. Це, в першу чергу, проявляється в мовних практиках, наприклад, в усталених виразах, за допомогою яких відбувається управління щоденною харчовою поведінкою членів спільноти: «колбаса на хєр похожа», «по картошкє мєнт ходіл», «воду риби обосалі», «куріцу пєтух топтал», «поросьонок п*дор бил», «сало с пі*ди свісало», «хлєб растіли комуністи» та ін. Більшість комунікативних практик в маскулінних домінантних ієрархіях, особливо у вторинно архаїзованих, є дуже догматизованими. Відповідно, ці ідіоми, відомі вже близько ста років, спрямовані на обмеження доступу до харчів тих, хто не знає, або не може швидко дати стандартної, схвалюваної груповою традицією відповіді на них.

Водночас, вони відтворюють модель соціально схвалюваної (домінантної) поведінки. А тепер послухайте заяви керівників РФ, наприклад: «в Кока-Колі адна хімія…» - нічого не нагадує? Власне, десь тут і є відповідь на питання, яка модель суспільства є бажаною для Кремля…